Легенда про три скарби НКВС

Пару тонн золота, срібла, коробки з діамантами, закопаний танк. Це сліди захованих НКВС СРСР під Дубно та Славутою, скарбів. Літо 1941 року. Стрімкий наступ німців. Хаотичний відступ військ Сталіна. Панічна евакуація. Відсутність вагонів, автомобілів. Що сталося з цінностями західноукраїнських контор Держбанку? Чи не вперше маємо документальні свідчення та речовий доказ! Пропустити таку тему – вище наших сил. Фірмовий стиль. Отже, нова легенда про скарби.

Старт дав відомий слідопит, дослідник Другої світової війни, член редколегії журналу «Музеї України», директор фірми «Танаїс» Василь Панасенко. Він допоміг розгорнути виставку «Пам’ять війни» в нашому Музеї плакату, що діє в Нацмузеї у Пирогові. Привіз десяток іржавих залізяк, деталі загиблого Т-34, люк «Пантери», а головне, пару іржавих радянських наручників, знайдених у лісі на півночі Славутського району Хмельниччини.

Нічого не підозрюючи, я все те фотографую, пишу замітку, ставлю на сайти. Трохи розмитий знімок наручників став сенсацією у певних специфічних колах скарбошукачів. У нас спробували випитати точне місце знахідки. В.Панасенко на те лише посміхався… До музею навідалися страшенно зацікавлені люди, були навіть екстрасенси.

Ми зрозуміли, що дали наводку «чорним» археологам, які цілеспрямовано відшукують сліди відходу загонів НКВС, розшукуючи заховані скарби.

Справа в тому, що після «визвольного» походу на Західну Україну, радянська влада розпочала звичні для неї репресії. Заарештовувалися поміщики, банкіри, заможні селяни, офіцери, священики, митці, та інша «контрреволюційна буржуазія». Відповідно, конфіскація всього цінного.

Займалися тією справою органи НКВС СРСР. А от всі ювелірні вироби, золото, срібло, дорогоцінне каміння, після вивчення і опису здавали в установи Держбанку на зберігання. Перша половина 1941 року, то тотальні арешти. Тюрми були переповнені. Відповідно, у банках поблизу тюрем зібралося рекордна кількість золота… А тут раптова війна. Стрімкий наступ німців. Повна неготовність до такого сценарію – збиралися ж воювати на ворожій території! Хаос. Оточення.

Маємо чимало фактів масового звірячого вбивства арештантів, яким навіть не висунули чітких звинувачень! Потрібно було вивезти промисловість, партійний актив. Евакуювати банки з конфіскованими цінностями доручили офіцерам НКВС. Ось тут і починається найцікавіше. Практично всі установи з архівами і сейфами загрузили на поїзди та в автомобілі і рушили на Київ. Не всі доїхали! Пощастило тим, хто пересувався вагонами. Більшість, особливо районні банки віддалені від залізниць, скористалися автотранспортом. Що при тому стані шляхів, техніки і відсутності бензину, мало фатальні наслідки. Фашисти вже вирвалися мало не під Київ, створивши масу «котлів».

…У місті Славута була велика тюрма, куди привозили особливо важливих арештантів з Тернопілля, Рівненщини. Відповідно, місцевий банк отримав чимало «конфіскату»… Можливо, то була група з Нетішина чи з Тернопільської області… Версій багато. Зрозуміло, загін супроводжував щось цінне. Що – то теж версії, хоча, залучені вже нами екстрасенси, впевнено сказали про вантаж дорогоцінних металів, діамантів вагою десь у тону!  Що сталося поблизу одного села на півночі району сказати важко. Можливо попереду вже були німці. Закінчився бензин. Зламалося авто… Почали позбавлятися зайвого. Першими закопали кілька десятків наручників у примітному місці. Можливо, як орієнтир. Неподалік закопали все інше. Можливо сейфи. Раз наручники знайшли лише зараз, значить ніхто не прийшов і за іншим.  Співробітників НКВС розстрілювали зразу. Навіть, якщо хтось і прорвався, сумнівно, що вони вціліли у боях потім… Маємо високу ймовірність резонансної знахідки… Почекаємо…

Після першої публікації, тему підхопив член редколегії журналу «Музеї України», колишній слідчий Генпрокуратури, нині дослідник історії Володимир Бровко. І одразу вивів нас на слід загону генерала Попеля! Вони відходили від Дубно, разом з співробітниками місцевої тюрми та НКВС. Відповідно, мали транспорт, пробували вивозити цінності. Однак, постійні бої на вже окупованій території, примусили їх закопати сейфи та частину цінності у примітній балці, описаній генералом у своїх мемуарах. Туди теж чомусь ніхто не повернувся… Є шанси знайти щось цікаве. Треба лише вирахувати те місце!

Потім той загін пішов на Славуту, де під селом Варварівка закопали танк Т-26 і рештки документів та цінностей. Екстрасенси «побачили» коробки з діамантами та іншим камінням… Якщо провести гарну пошукову роботу в архівах, опитати старожилів, можна знайти танк, яких залишилося не так вже і багато…

Поки я писав ці матеріали, три пошукові групи вже побували під Дубно та під Славутою. Розвідники. Наче нічого не знайшли… Це лише початок… Пригода обіцяє бути захопливою.

Та і приз солідний – танк, пару тон золота… Сумнівно, що вдасться зберегти такі знахідки у таємниці… Місцева преса повідомить першою.

Згадуючи розповіді таємничого офіцера КДБ з надпотужного міжнародного секретного «пошукового загону», з якими ми періодично пересікаємося у різних країнах на іншому боці планети, я розумію, що більшість груп НКВС, при відступі, закопали свої вантажі саме у східних районах Тернопільщини, на Хмельниччині, Житомирщині… Саме там залишилося конфісковане золото Західної України.

Поки що, це все легенда. Веселе реаліті-шоу, у якому вже завзято і добровільно беруть участь кілька десятків шукачів пригод. Розвиток подій непередбачуваний. Тим і цікавий. Скоро почнуться затяжні осінні дощі.

Завершимо у цьому «театральному» сезоні?

Такі історії живуть десятиліттями.

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», член експедиції