Сьогоднішній Макарівський район – це Макарівський та більша частина Бишівського району 30-х років минулого століття, які були створені у відповідності до постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7 серпня 1923 р. „Про адміністративно-територіальний поділ”. Район розташований у західній частині Київської області. Межує з Бородянським, Києво-Святошинським і Фастівським районами Київської області та Радомишльським і Брусилівським районами Житомирської області. Площа району становить 1362,4 км�. По території району протікає 11 річок, загальною протяжністю 360 км, найбільшими серед яких є Здвиж та Ірпінь.
До складу району входять 69 населених пунктів, об’єднаних у 36 сільських та 2 селищні ради. Населення складає 48438 осіб, з них чоловіків – 19213, жінок – 23136. Основна маса жителів за національністю є українцями – 46041, також проживають росіяни – 1725, білоруси – 204, поляки – 148, вірмени – 77 та інші.
З давніх-давен на території району розміщувалися багатолюдні поселення. Знайдено знаряддя праці та рештки поселень доби пізнього неоліту та бронзи, виявлено залишки давньоруських городищ IX – XII століть у багатьох селах району. З півночі на південь його територією тягнуться чотири змієві вали – захисні споруди часів Київської Русі.
З 1320 року, після визволення України від татаро-монгольського іга, на території району з’являються литовські шляхтичі. Литовські феодали Івашенцевичі обрали своєю резиденцією село Вороніне. Згодом, у другій половині ХVІ століття, Макар Івашенцевич став тут постійно жити, а його нащадки перейменували Вороніне в Макарів і самі стали писатися Макаровичами.
За часів визвольної боротьби територія району співпадала із межами тогочасних Макарівської та Ясногородської сотень Київського полку та Рожівської Білоцерківської. Ці сотні брали участь у битвах під Зборовом (1649 р.), Берестечком (1651 р.), Батогом (1652 р.), а також у народних повстаннях 1664 та 1704 років під керівництвом Дідика та Семена Палія.
Під час гайдамацького повстання Коліївщини в 1768 році уся територія нинішнього Макарівського району була під контролем відомого ватажка, уродженця Грузького, Івана Бондаренка.
З 1804 року Макарів та Бишів стають волосними центрами Київського повіту. Жителі обох волостей брали участь у військових діях 1812 року, Кримській, російсько – японській війнах, у революції 1905 – 1907 років, першій світовій війні, революційних подіях 1917 – 1920 років. У 1923 році створено Макарівський та Бишівський райони, останній в 1959 році ліквідовано і лише в грудні 1966 року його територія увійшла до складу Макарівського району.
У роки Великої Вітчизняної війни на території Макарівського та Бишівського районів діяли 23 підпільні групи та два партизанські загони. Макарівська земля виховала чотирьох Героїв Радянського Союзу. Артилеристи: старший сержант А.А.Петриченко із с. Андріївка та гвардії старший сержант М.П.Новик із Гавронщина удостоєні звання Героя Радянського Союзу посмертно. Відзначено званням Героя Радянського Союзу уродженця Новосілок, командира підводного човна С-51 І.Х.Кучеренка та пілота В.Т.Поповича із с. Соснівка.
В 1986 році в район прибуло майже 9000 переселенців із зони відчуження після Чорнобильської катастрофи, для яких було побудовано біля 150 квартир та 2548 будинків садибного типу у 23 населених пунктах.
У ході реформування аграрного сектора економіки в районі створені та діють: 7 товариств з обмеженою відповідальністю, 1 сільськогосподарський виробничий кооператив, 1 дочірнє підприємство, 1 підсобне господарство, 84 селянсько-фермерських господарств. Для забезпечення господарств високаякісним високо репродукційним насінням у господарствах району створені елітгосп з вирощування картоплі(СВК НВП „Росія”) та насінгосп І групи: з картоплі (ТОВ АФ „Київська”), з насінництва зернових культур (СВК НВП „Росія” та ТОВ „Добробут”). Крім того, ще з 1972 року у районі успішно діє відділення селекції озимої пшениці Інституту землеробства УААН.
Промисловість району представлена 10 основними підприємствами, серед яких:ТОВ „Слобода Ко” (виробництво безалкогольних напоїв та вуглекислоти), ТОВ „Макарівський цегельний завод”, ВАТ „Потенціал” (випуск пускозахисного реле реле до холодильників та комплектуючих до побутової техніки), ДП „Червоно слобідський спиртзавод”, ВАТ „Плахтянський дослідний завод ветпрепаратів”, філія „Дослідний завод по виробництву ветпрепаратів науково-виробничого підприємства „Укрзооветпостач””, які займаються виробництвом ветпрепаратів, префіксів та приманки „Ланірат” для знешкодження гризунів.
На території району функціонують Макарівське медичне училище, 38 загальноосвітніх навчальних закладів, з них: Мотижинський ліцей, 26 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 8- І-ІІ ступенів, 2 – І-ступеня, 11 навчально-виховних об’єднань. Крім того, працюють дитячо-юнацька спортивна школа, Центр творчості дітей та юнацтва імені Д.Туптала, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, дитяча школа мистецтв, ДБ „Барвінок” та ДБСТ Крушельницьких.
Охорона здоров’я району представлена центральною районної, Бишівською дільничною лікарнями, 9 медичними амбулаторіями та 37 фельдшерсько-акушерськими пунктами.
Макарівський край щедрий на митців художнього слова, зокрема у 1651 році в родині макарівського сотника Сави Туптала народився і виріс відомий письменник і духовний діяч Данило Туптало (Святитель Димитрій митрополит Ростовський), який примислений до лику святих православної церкви. Його перу належить багатотомник „Четьї-Мінеї” („Життя Святих”).
Окрасою української літератури стали імена О.Підсухи з Ніжиловичі, В.Малика і П.Сиченка з Новосілок, Г.Майстренка із Забуяння, М.Олійника з Бишева, І.Куштенка з Чорногородка, а також Б.Полійчука, С.Гордєєва з Макарова та багато інших.
Макарів є Батьківщиною Народного артиста України, лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка А.Паламаренка, Заслуженого артиста України, актора Національного театру імені І.Франка А.Тимошенка, Макарів також став рідною домівкою для члена Спілки композиторів України, лауреата премії Л.Ревуцького, І.Огієнка та Б.Лятошинського, кавалер ордена святого Володимира ІІІ ступеня В.Степурка та багатьох інших.
На території району знаходяться 56 братських могил, в яких поховано 2000 відомих і 1500 невідомих солдатів. На честь полеглих воїнів, партизан, підпільників споруджено більше 50 пам’ятників, обелісків та пам’ятних знаків. Під охороною держави перебувають 169 об’єктів культурної спадщини району – це 87 пам’яток історії і мистецтв та 82 пам’ятки археології.
